Німфи

Колись давно, ще кілька століть років тому, на блозі мною була написана стаття про дріад. Логічним доповненням стало б написання після них ще й про німф в загальному, як дуже схожих чарівних істот. Адже дріади – це німфи, які люблять дерева. Тоді я це не зробив і зараз саме час виправити цей жахливий момент. Так хто ж це такі – німфи (часто їх ще називають мавками)? У міфології древніх греків так називали уособлення стихійних сил у вигляді дівчат. Причому під стихійними силами в даному випадку слід розуміти не просто кероване повітря, вогонь, воду, а й зростання дерев, рух води і багато чого іншого. Якщо розглядати їх з дещо іншої точки зору, то німфи можуть бути класифіковані як духи дерев, струмків, квітів, полів і безлічі інших об’єктів, недоступних для розуміння античній людині. Буквально назву «німфа» можна перекласти як «наречена». Ті, хто бачили цих прекрасних істот часто сліпнули, а то і вмирали. Але не все. З деякими з людей вони вступали в зв’язок, спілкуючись з ними, а то і віддаючись великим героям і прекрасним юнакам. Сучасним дослідникам вдалося встановити імена понад півтисячі цих чарівних істот!

За легендами стародавньої Греції, найперші німфи (меліади) з’явилися з крапель крові, які текли з оскопленого Урана. Їх з крові породила Гея (Земля-матінка в давньогрецькій міфології). Поступово виникали і інші німфи. Так, океаніди – це дочки Тефіди і Океану. Дуже часто їх імена вказують на їх певну якість або властивість. Нереїдами називали дочок Доріди і Нерея. Також багатьох німф «створили» боги Олімпу або ж просто могутні духи. Відповідно, і жили вони буквально де доведеться. Так, їх можна було зустріти і на луках, і в печерах (як тут не згадати німфу Ехо), і в струмках, і в деревах, і на кольорових галявинах, і гаях, і лісах. Греки вірили, що джерела, які виходять з-під землі, служать притулком для німф-супутниць бога-цілителя Асклепія. Вони могли лікувати, зцілювати і дарувати здоров’я при вживанні води з таких джерел. Ми то зараз знаємо, що багато джерел цілющі завдяки вмісту певних хімічних комбінацій, а греки пробували пояснити таку особливість міфологічним чином.

Також багато німф виступало і в якості суддів. Досить поширеною була практика, коли одноплемінниць або одноплемінників, а то і городян, що підозрювали в порушенні певних законів віддавали на суд цих істот. Робили це таким чином – на табличці писали ім’я людини, кидали її у вир і дивилися – чи піде вона під воду, попливе за течією або ж вона буде викинута на берег. Причому вважалося, що німфи можуть винести несправедливе рішення в тих випадках, якщо до них не було проявлено належну повагу. Одним з найстрашніших покарань вважалося «наслати» безумство. Але в промовах такої людини багато хто одночасно намагався і відшукати сенс, який, як вони вважали, німфи хочуть їм передати. Через це виникла і міцно вкоренилася думка про те, що безумці –  це носії знань, що приховані від інших людей. Чимало це посприяло виникненню віщунів і віщунок. Надалі цей суспільний «інститут» знайшов вираз в у вигляді юродства. Повертаючись до теми німф – їх можливість пророкувати майбутнє можна розглянути на прикладі дельфійського оракула. Так, спочатку на цьому місці був оракул Геї, потім Дафни (одна з найвідоміших і могутніших гірських німф) і тільки потім тут організувався вже дельфійський оракул. До речі, вважалося, що ворожінню їх навчив Аполлон, а багато хто з них стали матір’ю для знаменитих (по грецьким мірками) провісників. Як приклад таких можна навести Тіресія, який є сином німфи Харікло. Правда це характерно вже для більш пізнього суспільства.

За що ж «відповідали» німфи ще? Вони могли ще вплинути на родючість полів і лугів, стежили за кількістю бджіл, зростанням стад, дерев та інше. У всього, що неможна було зрозуміти – був свій дух. Варто було тільки древньому греку вийти за межі міста, як йому відразу ж починали чутися голоси німф і в дзижчанні бджіл, і в шелесті листя на деревах, і в звучанні струмочків. Ці духи вели розмірене веселе і не агресивне життя (як правило). Їх було легко образити і змусити плакати. Німфи доволі часто намагалися триматися подалі від небажаних і неприємних людей і інших могутніх істот. І не дивно – адже німфи були смертними істотами, хоч і довговічними. Так, варто було джерелу вичерпатися або дереву засохнути –  так вмирала і красуня-німфа, яка мешкала тут. У деякому роді німфи позначають крихкість самої природи і до них, відповідно, слід ставитися з увагою і обережністю.

Щоб задобрити цих духів їм будували святилища, присвячували печери і гроти, а також приносили жертовні подарунки у вигляді молока, масла, вина, телят і кіз. Найстаріше святилище (з рукотворних), яке збереглося до наших днів, знаходиться в південній частині афінського Акрополя і датоване приблизно сьомим століттям до нашої ери. А печери, пагорби і річки називали в їх честь явно задовго до нього. Для уособлення краси природи і передачі її чарівного шарму в мистецтві їх зображували молодими красивими дівчатами, у яких прекрасне волосся, убори з квітів і вінків. Для відображення їх веселої вдачі їх часто зображували в позі танцю, оголюючи їх ноги і руки, і в завершенні картини – скульптори та мозаїки давнини розпускали їх волосся. Поети і співаки, бажаючи заслужити їх прихильність і прославити чарівну красу, оспівували їх у своїх творах. Часто по окремих деталей можна було здогадатися, хто ж зображений. Так, наяди тримали у свого лона раковину або ємність. Ореади зображувалися задумливими, сидячи на високій скелі. Напеі, що живуть в долинах і лімнади, що мешкають в озерах і болотах, теж мали свої відмінні риси.

І ще хочеться написати декілька слів про любов стародавніх греків бачити буквально під кожним каменем німф. Так, крім згаданих раніше мешканок морів, джерел, озер і боліт, в уяві людей вони жили ще і в горах (їх називали орестіадами), гаях (їх іменували альсеідами), деревах (це розглянуті раніше дріади і гамадріади), і навіть для окремих порід дерев на кшталт згаданих на початку статті меліад (вони облюбували ясен). Ось такими різноманітними вони були. Часто бажаючи зробити їм комплімент і підкреслюючи їх витонченість, прихильність, витонченість, принадність і красу німф їх називали харитами (це три богині радості і веселощів, позначення яких перекладається як «витонченість»).

До речі, ще трохи про їх вплив на людину. Вважалося, що німфи можуть буквально будь-кого змінювати. Вони могли подарувати натхнення для творчості та активної діяльності. Також вони могли насилати на людей і одержимість, що в деякому роді можна розглядати як ослаблене безумство. Людина в такому випадку часто несамовито танцювала, також здавалося, що він набуває знань німф – міг бачити крізь землю, розуміти мови рослин і птахів, створювати небачені твори. Якщо ж здібності людини отримували значний розвиток, то вважалося, що йому допомагають особливі духи – музи. Крім цього, багато німф були супутницями олімпійців – самих богів давньої Греції. Найчастіше їх сприймали як свиту Артеміди, Пана і Діоніса, але, як раніше вже говорилося, вони водилися і з іншими богами. Пустотливі німфи, наприклад, любили Гермеса, веселого і завзятого бога подорожей і торгівлі. Ті, які подорожували по світу разом зі своїми божественними покровителями часто займалися і відповідними діяннями на кшталт пряжі, ткання, полювання, віщувань і веселощів. Володіння древніми мудростями, а також таємницями життя і смерті було долею багатьох з них. Так, крім згаданої вище Дафни можна згадати ще й про Менте – коханку Аїда, бога підземного царства мертвих. Їх співрозмовники рангом нижче – це сатири. Німфи є вельми близькими родичками слов’янських русалок і різних духів полів, лісів, боліт, озер і струмків.

Один коментар до Німфи

  1. Клеопатра сказав:

    Интересно, однако…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *